Ми продовжуємо знайомити вас з нашими олімпійцями

Дата та місце народження: 5 травня 1989 року місто Львів

Освіта: Львівський державний університет фізичної культури

Спортивне товариство: Динамо

Найбільші здобутки: Чемпіонат світу 2018 – золото , чемпіонат світу 2010 – бронза, чемпіонат Європи 2019 – золото,чемпіонат Європи 2012 – срібло,  чемпіонат Європи 2016, 2017, 2020 – бронза

Життєве кредо: Завжди залишатись людиною!

Шлях до борцівського килима

Як і всі діти я довго шукала себе, ходила на різні секції, гуртки. Пробувала себе в дзюдо, в танцях, тенісі, ходила на театральний гурток. Але ніде надовго не затримувалась, напевно через те, що це було не моє. Моя двоюрідна сестра займалась боротьбою і потім почала мені показувати прийоми, мене зацікавило. До борцівської зали я пришла у 14 років і зрозуміла, що саме цей вид спорту мені до вподоби. І від самого початку прагнула великих досягнень в боротьбі. Досить довго я не показувала результатів і на перші міжнародні змагання поїхала аж в 19 років. Звичайно були моменти, коли збиралась кидати все, але відчувала, що ще не все сказала в цьому виді спорту, що потрібно спробувати ще раз. І в 21 рік здобула бронзу дорослого чемпіонату світу.

Наставники

Моїм першим тренером став Андрій Пістун. Він був досить вимогливий тренер, я звикла до графіку, налагодженого тренувального процесу, режиму. Такий підхід давав результати. Цей досвід навчив мене дисципліни. Андрій Ігорович тренував мене понад десять років, до того часу, поки я не переїхала до Києва. Певний час я намагалась ще приїздити до Львова на тренування, але після народження дитини це стало практично не можливо. Довелось підлаштовувати свій тренувальний процес під сім’ю.

Мій чоловік Олексій Мельник працює тренером в спортивній школі. Свого часу він тренував свою сестру – олімпійську чемпіонку Ірину Мерлені. Тому в нього вже був досвід важкої роботи в жіночій боротьбі (посміхаться – авт..) Бо з жінками працювати важче ніж з дітьми.

Через півроку після народження сина я повернулась на килим, але перший час тренування закінчувалось тоді, коли дитина починала просити їсти. Коли тренер твій чоловік, то він звичайно завжди входить в твоє положення.

А зараз в мене з`явився другий тренер – мій син. Він з дитинства в залі, на тренуваннях, і природно також почав займатися боротьбою. Тепер він весь час дає мені настанови, розбирає мої помилки після поразок.

Надзвичайно багато в моє становлення вклав Володимир Євонов, він був головним тренером збірної протягом двох олімпійських циклів. В нас дуже велика кількість зборів і тому ми дуже багато часу проводимо з тренерами збірної. Андрій Стаднік, Ярослав Базилюк, лікар Олександр Москаленко, масажистка Юлія Чобітько, яка допомагає нам відновитись після виснажливих тренувань – весь штаб збірної  працює на результат.

Також хотіла би подякувати Асоціації вільної боротьби України за створення гідних умов для тренування. Подякувати партнерам Асоціації ТМ Лімо та ТМ Карпатська Джерельна – за підтримку нашого виду спорту.

Я дуже вдячна своїй родині, яка мене завжди підтримує, допомагає та підстраховує. Моя мама  – моя опора.

Олімпіада

Серйозно про Олімпіаду я почала думати напередодні Лондона в 2012, але в мене не вийшло відібратися. Шлях був дуже довгим і я усвідомлюю, що це мій останній шанс зробити мрію реальністю, тому налаштовуюсь лише на перемогу.