Легендарний у минулого спортсмен, а сьогодні головний тренер чоловічої збірної України з вільної боротьби Василь Федоришин у розмові з журналістом Kamp-Sport розповів про потужний за організацією чемпіонат України у Львові, конкуренцію в команді та її плани на літо, а також про академію боротьби імені Василя Федоришина в Івано-Франківську.

Василю Петровичу, наскільки Ви задоволені побаченим на чемпіонаті України у Львові? Оцініть якість боротьби та його організацію.

Організація справді чудова, усе було на високому рівні. Вважаю, що за період Незалежності України такий якісний національний чемпіонат ще не проводили. Це не може не тішити, адже ми дійсно крокуємо вперед і це, зокрема, дуже впливає на популяризацію цього виду спорту – насамперед серед молодого покоління. Діти та батьки завдяки таким турнірам можуть переконатись, що змагання – це свято для всіх.

Знову ж таки, дуже задоволений організацією. Як і на чемпіонатах Європи та світу, у нас було чотири килими, чого раніше не траплялось: мали щонайбільше три. Звичайно, таке проведення потребувало хороших фінансів, але зроблено все для того, аби цей чемпіонат став справжнім святом для спортсменів.

Чи можете порівняти цьогорічний чемпіонат з тим, що проводили в січні 2022 року у Києві?

Звичайно, у Києві був хороший чемпіонат, але все-таки цьогорічний показав великий прогрес. Чесно кажучи, не хочеться виділяти котрогось із цих турнірів, адже в обох була чудова організація. Щодо боротьби, то ми прагнемо, аби хлопці завжди більш яскраво боролись, адже тренерський штаб збірної розуміє, що на чемпіонатах Європи та світу нам потрібно змагатися з сильнішими суперниками. В загальному рівень хлопців хороший. З’явились, зокрема, спортсмени, які давно не боролись, але вирішили взяти участь у чемпіонаті України. Вони проявили свої якості і, на жаль, наше молоде покоління не могло з ними справлятися.

Кого б Ви виділили за підсумками цьогорічного чемпіонату України?

Усі хлопці боролись на хорошому рівні та показали пристойний результат. Перед цими змаганнями у нас був чемпіонат Європи. І тим, хто боровся на континентальній першості, було важко змагатись на чемпіонаті України, оскільки, можливо, забракло часу на відновлення.

На фото: Василь Федоришин та Ігор Никифорук

Чи багатьом з учасників чемпіонату Європи Ви дозволили пропустити змагання у Львові?

Дали дозвіл тільки медалістам. Зокрема, зазнав травми Олександр Хоцянівський, тому він пропустив чемпіонат України. Зрештою, дали вибір хлопцям, які здобули медалі і деякі з них, Ерік Арушанян і Василь Михайлов, вирішили все-таки боротись. Не виступив призер Євро-2023 Ігор Никифорук – у нього також була травма.

Які критерії відбору будуть на чемпіонат світу в Сербії?

Зазвичай, у нас вони прописані на початку року. Ми подаємо план і у нас все прописано в критеріях відбору. Беруться до уваги всі змагання від початку року, тренерський штаб слідкує за їхніми результатами. Але основний критерій – це чемпіонат України і, зокрема, ще два турніри: в Італії (9-10 червня) та в Угорщині (липень). Змагання в Будапешті будуть рейтинговими.

Коли приблизно буде сформований склад на чемпіонат світу?

Після завершення турніру в Будапешті остаточно сформуємо склад і його озвучимо.

Розумію, що питання не зовсім до Вас, але все-таки. Що будете робити, якщо до чемпіонату світу допустять росіян та білорусів?

На виконкомі Асоціації ми прийняли рішення не виступати там, де будуть московити та білоруси. Це рішення закріплено на вищому рівні. Ми не можемо спокійно змагатися з московитами, вдаючи, що нічого не сталося. А в той час агресор вбиває наших людей та знищує наші міста. Спорт у росії – це засіб брудної пропаганди.

 А чи є якийсь запасний план?

Так, можливо, він трохи банальний, але наша збірна в такому разі буде брати участь лише в тих змаганнях, де не виступатимуть росіяни та білоруси. Президент Асоціації спортивної боротьби України Юрій Копитко та перший віцепрезидент Едуард Прощук активно працюють на міжнародному просторі, домовляються з федераціями інших країн. Можу сказати, що багато федерацій підтримують нашу позицію: наприклад, польська та країни Прибалтики. Такі розмови зараз є, але поки вони не підкріплені документально.

Звичайно, ліцензійний чемпіонат світу дуже для нас важливий, тому будемо намагатись робити все, що в наших можливостях, аби змагатись на цьому турнірі, і щоб там не було московитів і білорусів.

Якщо б допустили все-таки росіян, а борці усі з характером, Ви б могли передбачити, що жодних гарантій безпеки ніхто не надасть? Чи може бути таке, що замість боротьби буде різанина, адже ненависть до росіян таки зростає?

Звичайно, які можуть бути гарантії, коли ми мусимо вийти і, як мінімум, потиснути руку за правилами боротьби. Нам стриматись буде важко, оскільки в будь-якому випадку траплятимуться провокації різного характеру. Важко насправді таке передбачити. Вже трапився випадок, коли в Туреччині в готелі відбулась бійка між російськими та українськими футболістами.

Знаю, що є конфлікт між азербайджанськими та вірменськими борцями, і на килимі вони часто, так би мовити, боряться не на життя, а на смерть. Але ці спортсмени все-таки хочуть змагатись. Найімовірніше, за бійку обох спортсменів могли би дискваліфікувати зі змагань. Іранці не тиснуть руку ізраїльтянам. Іранці на поєдинки з ними не виходять взагалі.

Чи є категорії, де двоє чи троє спортсменів претендують на поїздку на чемпіонат світу?

На одну категорію ми можемо заявити тільки одного спортсмена. Конкуренція в нас, безсумнівно, присутня. Це ми могли побачити на чемпіонаті України. Наприклад, у категорії 57 кг претендують Андрій Яценко та Каміль Керімов. Між ними вже достатньо довго триває протистояння, це два хороші спортсмени. На чемпіонат Європи поїхав Яценко, а от зараз на чемпіонаті України виграв Керімов, який фактично взяв реванш в Андрія. Зважаючи на це, конкуренція в деяких вагових категоріях справді запекла.

Чи є борці, які не можуть себе проявити на міжнародній арені, проте чудово виступають в Україні?

Певна річ, такі хлопці є. Це наша давня проблема. Завжди було таке, що хтось чудово виступав на домашніх чемпіонатах, але на міжнародній арені не міг себе проявити. Чому так трапляється? Вважаю, це через певні психологічні труднощі та особливі характери у людей, які не можуть впоратись із хвилюванням, виступаючи на міжнародних змаганнях.

Чи знаєте як виправити у спортсменів такі психологічні труднощі?

Так, постійно намагаємось з цим працювати. Спілкуємось із хлопцями, роз’яснюємо їм усе, адже знаємо цю проблематику.

Чи є лідер у збірної України з вільної боротьби?

Упродовж останніх років це Василь Михайлов. Зараз своїми результатами та своєю роботою він показує, що є одним із лідерів нашої команди. До нього немає жодних претензій, навпаки можна сказати про нього багато хорошого. Нахвалювати, звичайно, не стану, адже йому ще виступати й не треба розслаблятися, проте в загальному ми маємо лідерів. Він є одним із таких. Варто ще, звичайно, згадати Еріка Арушаняна – молодого спортсмена, який також добре себе рекомендує зараз. Певна річ, є ще лідери у нас, але поки не варто всіх виділяти та нахвалювати.

На фото: Василь Федоришин разом з першим віцепрезидентом Асоціації спортивної боротьби України Едуардом Прощуком та своїм багаторічним тренером Ігорем Барною

В Івано-Франківську успішно функціонує Академії боротьби Вашого імені. Як і коли народилася ідея зі створенням академії? 

Вона функціонує більше трьох років на базі Прикарпатського Університету імені Василя Стефаника. Ідея виникла у групи однодумців, а саме в Едуарда Прощука та Івана Курилюка. Відкриття академії відбулося 11 січня 2020 року. Зараз функціонує молодша та старша групи, з якими працюють двоє тренерів: Іван Курилюк та Віктор Гаврилко. У нас є спонсорські внески, до бюджетних грошей академія нічого немає. Це аналог закордонного клубу. Маємо уже хороші результати. В академії тренуються майстри спорту міжнародного класу. Серед них чемпіони Європи серед молоді та кадетів, а також призери дорослих чемпіонатів Європи. Мова йде про Андрія Джелеба (Андрій був срібним призером чемпіонату Європи), Ігоря Никифорука (двічі бронзовий призер чемпіонату Європи) та інших. Зараз в нас є групи молодих та дорослих, а також група зовсім маленький дітей.

Чи часто буваєте в Академії?

Коли маю вільний час, то приїжджаю. Зараз велике навантаження зі збірною. Справ багато, а часу – мало.

Джерело: Богдан Пастернак kamp-sport