Жан Беленюк – народний депутат України та топовий спортсмен. Жан – дворазовий призер Олімпійських Ігор з греко-римської боротьби, чемпіон Ігор в Токіо. В ексклюзивному інтерв’ю Kamp-Sport Жан розповів про Кубок України у Львові, у якому святкував перемогу, зустріч з легендою боротьби у Хорватії Михаіном Лопезом, плани та підготовку на Олімпійські Ігри у Париж, нове хобі, серйозну травму перед Іграми в Токіо, лояльного до росіян президента міжнародної федерації боротьби серба Ненада Лаловича та своє бачення розвитку подій, якщо на Олімпійські Ігри будуть допущені росіяни та білоруси.

Жану Беленюку не було рівних на Кубку України у Львові

Жан, нещодавно ти переміг у Львові на Кубку України з греко-римської боротьби. Як тобі організація Кубка України? Львів, по суті, вперше прийняв змагання такого рівня.

Дякую організаторам за чудовий турнір, який був проведений у Львові. Кожному спортсмену приємно виступати на змаганнях, які організовані на такому рівні. Він об’єднав усі види боротьби і зібрав чимало вболівальників на трибунах. Це спілкування та популяризація боротьби. У цьому бачу лише плюси. З телевізійної картинки складалося враження, що велотрек СКА – нова сучасна арена і жодних недоліків у неї немає. Можливо, до самої арени і є якісь питання, але в наших реаліях це однозначно крок вперед. Банери, освітлення та спецефекти свою справу зробили. Турнір був з елементами шоу. Глядачам та спортсменам цей турнір запам’ятається. На моїй пам’яті це був найкращий турнір всеукраїнського масштабу. Думаю, в такому напрямку повинен йти розвиток боротьби. Результатом та організацією я задоволений. Дякую усім, хто долучився до цього свята.

Така організація – це європейський рівень? 

Не треба переоцінювати європейський рівень. Напередодні мого Дня народження ми змагалися в Ніцці. Там був простий зал без усіляких умов для підготовки. Звичайні європейські турніри поступаються чемпіонату та Кубку України, який був у Львові. Це зазіхання на рівень проведення чемпіонату Європи.

Як тобі далася перемога на Кубку України? 

Так склалося сітка, що я боровся з усіма топовими спортсменами у своїй ваговій категорії. Перша сутичка була з Микитою Алєксєєвим. Він – перспективний борець, чемпіон світу серед кадетів та чемпіон України U-23. Потенціал у нього є, він – талант. Друга сутичка була з досвідченим закарпатським борцем Юрієм Шкрюбою, а третя з – Ярославом Фільчаковим. На чемпіонаті Європи він став срібним призером у ваговій категорії до 82 кг, хоча я вважаю у нього був шанс здобути золото. Думаю, що він робить ставку саме на вагову категорію до 87 кг, яка є олімпійською. У фіналі зустрівся з Дмитром Кіяшком. Він гідно протистояв моєму напору у першому періоді. Іноді так виходить, що боротьба розпочинається саме з другого періоду. Треба вміти розподілити свої сили на весь часовий хронометраж сутички.

Перед чемпіонатом України Юрій Копитка вибрали президентом Асоціації спортивної боротьби України. Він також доклав чимало зусиль для того, що цей чемпіонат України, про який ми згадували, пройшов на дуже хорошому рівні.

Хоч і не було жодних альтернатив на цій посаді, але я впевнений, що Юрій Богданович максимум викладається на посаді президента Асоціації спортивної боротьби України. Я бачу його бажання щось принести в розвиток нашого виду спорту. Він – активний, молодий та енергійний. Я бажаю йому лише успіхів та реалізації усього задуманого. Ми завжди на контакті з Юрієм Копитком. Від себе чим зможу буду йому допомагати. Також зазначу, що Юрій Копитко багато чого зробив для боротьби у статусі виконувача обов’язків президента Асоціації спортивної боротьби України.

Жан, перейдемо до стану справ у збірній. Як тобі навчально-тренувальні збори в Хорватії? 

Після змагань у Львові ми поїхали до міста Пореч. Одразу зазначу, що на цей збір команда поїхала за кошти спонсорів. Збори пройшли класно, адже в Поречі була присутня велика кількість різних команд. Що цікаво, там був присутній кубинець Михаін Лопез – чотириразовий олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби. Він – легенда. Він сказав, що буде готуватися до своєї шостої в кар’єрі Олімпіади і до свого п’ятого золота. Якщо йому вдасться здобути п’яте золото, це буде абсолютний рекорд серед всіх видів боротьби. І я в це вірю. Я бачу, що він на це спроможний. Йому зараз 40 і для надважкої ваги це абсолютно реально. Він кремезний як ведмідь (сміється). Вага його під 150 кг, однак дуже пластичний.

Три олімпійські чемпіони: Жан Беленюк, Михаін Лопез (чотириразовий олімпійський чемпіон з Куби) та олімпійський чемпіон з Куби Луїс Орта

Як ти переносиш далеку дорогу? 

На це впливають різні фактори: з ким ти їдеш і які умови. Хороша компанія – це точно плюс. Коли їхали в Хорватію на автобусі, кожен спортсмен міг собі лягти поспати, були на це умови. Якщо їду кудись один, можу почитати книгу, послухати аудіокнигу та пограти в шахи.

Який твій рівень гри у шахи? 

На chess.com у мене рейтинг 1200 (сміється). Ніколи не читав теорію. Граю методом проб та помилок. У мене хороша пам’ять. Шахи – нове хобі для мене. Граю з серпня минулого року. Це мене «підсадив» тренер Володимир Шацьких. Зараз йому уже складно зі мною грати (сміється).

На що граєш з Володимиром Шацьких? 

Максимум на віджимання (сміється).

Жан, ти згадав Володимира Шацьких, який багато зробив для того, щоб ти став олімпійським чемпіоном. Розкажи про свою травму плеча перед Іграми в Токіо, які стали для тебе тріумфальними. 

99% цієї медалі це заслуга Володимира Володимировича. Він мене надихнув і я повністю довірився цій людині. В плані спорту у мене не було більше на когось покластися. Він 24 години на добу вселяв у мене віру, що все вийде. Я виконував те, що він казав, але для себе думав навіщо я це роблю, якщо не можу підняти руку вище тазу. До повномасштабної війни про мене почали уже писати книгу про моє життя. Там буде окремий розділ як ми готувалися до цієї Олімпіади. Ця ситуація сплутала всі карти, адже протягом кар’єри у мене не було особливих травм. А тут за 20 днів перед головним стартом мого життя у мене вилітає плече. Лікарі казали, що з таким плечем боротися буде нереально. Також додали, що треба різати плече або шість тижнів ходити в лангеті. Я відпустив ситуацію і дивився на тренера. Що цікаво, він ні на секунду не вагався. Володимир Шацьких казав, що нічого страшного немає, мовляв, ми все зробимо. Ми все-таки прийняли рішення не різати плече, а відновлювати його реабілітаційними заходами. Коли ми приїхали від лікаря, Володимир Шацьких сказав, щоб я не забув прийти на тренування (сміється).

Володимир Шацьких, Жан Беленюк, Парвіз Насібов та Ленур Теміров

Через півгодини я вже крутив велосипед. Коли летів в Токіо, в аеропорті мав спеціальну резинку, завдяки якій розробляв руку. Усе рахувалося днями та годинами. Все було на вагу «золота». Мені суттєво допоміг лікар Олександр Варвинський. Кожного дня він розтягував моє плече. Годину-півтори з ним займалися кожного вечора.

Жан, повернемося до справ збірної. Володимир Шацьких в інтерв’ю нашому медіа розповів, що ти поїдеш або на турнір до Польщі, або до Німеччини. 

Попередньо готуємося до турніру в Німеччині, який відбудеться у серпні. Дуже сподіваюся, що нашій збірній, в тому числі і мені, буде можливість себе проявити на чемпіонаті світу.

Жан, багато є думок, що ліцензійний чемпіонат світу в Сербії зробили під росіян і що їх допустять до змагань уже ближче до самого старту. Чи спілкувався ти колись з президентом міжнародної федерації боротьби Ненадом Лаловічем, який лояльно ставиться до повернення росіян та білорусів на міжнародні змагання? 

Спілкувався з ним на минулорічному чемпіонаті світу в тій ж Сербії. Тоді я вже розумів, що поточний стан справ йому не подобається. Він дипломатично старався підбирати свої висловлювання, оскільки розумів, що я з України і що треба говорити доволі обережно. З його слів було зрозуміло, що у нього близькі відносити з впливовими росіянами. Зрештою, всі це знали і раніше. Ця людина заангажована і це нікому не секрет. Думаю, не менш показовим буде рішення МОК наприкінці липня з приводу допущення чи недопущення росіян до Олімпійських Ігор. Це буде суттєвим сигналом. Треба бути готовим до всього і мати план Б. Треба пропрацьовувати можливі алгоритми дій в разі прийнятих рішень, які для нас будуть неочікуваними.

Збірна України з греко-римської боротьби на зборах у хорватському Поречі

Жан, питання доволі банальне, але все-таки, як, на твою думку, далі розгорнеться ситуація з ліцензійним чемпіонатом світу з боротьби та Олімпійськими Іграми? 

Я не дуже сильний прогнозист. Я казав, що війни не буде і мене мама за це тролить до сих пір. Думаю, що росіян під нейтральним прапором допустять до чемпіонату світу. Також думаю, що під нейтральним прапором їх будуть намагатися допустити до Олімпійських Ігор. При такому розвитку подій шансів нам потрапити на Олімпійські Ігри немає. Ходять чутки, що нам можуть дати шанс відібратися на Олімпійські Ігри не від іншого континенту, щоб ми з росіянами не пересікалися на чемпіонаті світу. Якщо відверто, я не знаю стратегічних планів міжнародного олімпійського комітету і стратегії вищого спортивного керівництва нашої держави. Я не знаю стратегічних планів навіть на два кроки вперед. Наразі спостерігаю за усіма процесами, які мене дещо бентежать та лякають. Найпростіші рішення не завжди найправильніші. Сподіваюся, що своє бачення розвитку ситуації у вищого спортивного керівництва України є.

Ти знаєш ситуацію в інших видах спорту і неодноразово про це говорив у своїх інтерв’ю. Поговоримо про бокс. Виконавча рада МОК порекомендувала відмовитися від визнання Міжнародної федерації боксу IBA, яку очолює росіянин Умар Кремльов. IBA було відсторонено від організації боксерського турніру на Олімпійських іграх-2020. 22 червня 2023 року ІВА може стати нікому не потрібною організацією. Чи може щось повторити у боротьбі? 

Це нормальна реакція на те, що міжнародна федерація боксу робить все, що їй заманеться, незважаючи на всі рекомендації з боку МОК. На міжнародні змагання вони допускають представників росії під своїм прапором. Їм начхати на якісь рекомендації. Думаю, що МОК вирішив цьому покласти край. Чув, що в боксі має бути нова міжнародна федерація, до якої Україна планує долучитися. Також є підтримка США у цьому питанні. Це позивна новина насправді. IBA – це була некерована організація, де керівник робив абсолютне все, що хотів.

Асоціацію боротьби очолює дипломат, досвідчений бюрократ (серб Ненад Лалович – авт.). Він точно не поводить себе так як Умар Кремльов. В боротьбі чимало країн підтримують Україну, однак не дуже хочуть підписувати якісь документи. До цього питання вони підходять з іншої точки зору: навіщо їм це потрібно? Які будуть наслідки, якщо ми так зробимо?

Жан Беленюк – олімпійський чемпіон Токіо

На твою думку, міжнародна федерація боротьби боїться за наслідки допущення росіян та білорусів до чемпіонату світу? 

Я взагалі не пригадую, що чемпіонат світу два роки поспіль відбувся в одному місті. Звісно, Лалович боїться за наслідки. Думаю, не просто так була вибрана саме ця локація проведення змагань. Для росіян там не повинно бути перепон. Лалович в такій ситуації мовляв, страшно, але треба це робити.

Ти можеш для себе уявити Олімпійські Ігри в Парижі з росіянами? 

Вони не мають жодного морального права знаходитися на подібних змаганнях. Якщо їх допустять, це буде багато конфліктів. Всі чудово розуміють скільки спортсменів загинули на війні і яка їх кількість втратила рідних та близьких. Складно буде все проконтролювати. Якщо українці дізнаються, що приїхали росіяни, вони точно дізнаються де вони живуть. Історій може бути багато. Вважаю, що МОК має прийняти розумне рішення.

На твою думку, Томас Бах розуміє наслідки рішення про допуск росіян та білорусів? 

Як я розумію, у нього є бажання допустити спортсменів під нейтральним прапором. Не знаю які будуть критерії відбору. Сподіваюся, що справедливість візьме верх у цьому питанні. Якщо росіяни приїдуть у Париж, це не буде свято спорту. Це будуть постійні провокації та бійки. Це точно не завершиться чимось добрим. Ця країна зробила багато біди для всіх українців, а їхні спортсмени боягузливо про це мовчали.

Джерело: Богдан Пастернак https://kamp-sport.com/