«Коли біжиш із прапором України або стоїш на вершині п’єдесталу, ці емоції неможливо передати словами», – так коментує виступи в змагальному сезоні Анастасія Польська, яка нещодавно завоювала срібну медаль на чемпіонаті світу U-20 зі спортивної боротьби. В інтерв’ю Kamp-Sport молода борчині з Кривого Року розповіла про свої емоції після перемоги, відмінності між європейськими та світовими змаганнями, а також про те, як їй вдалося обійти суперниць сильного світового рівня.

Нагадаємо, у болгарському Самокові наприкінці серпня відбувся чемпіонат світу зі спортивної боротьби серед спортсменів і спортсменок до 20 років. За підсумками світової першості Україна здобула п’ять медалей.

Повний комплект нагород у доробку жіночої збірної України з боротьби. Чемпіонкою світу стала Надія Соколовська (до 76 кг), «срібло» – за Анастасією Польською (до 53 кг), бронзову медаль виборола Ірина Борисюк (до 65 кг). Дві медалі здобули представники збірної України U-20 з греко-римської боротьби. Єгор Якушенко (до 97 кг) зумів стати чемпіоном світу. Івану Янковському вдалося завоювати «бронзу» в категорії до 130 кг.

Анастасіє, ще раз вітаю зі срібною медаллю. Які емоції та відчуття залишив по собі чемпіонат світу U-20?

Дякую за привітання. Я дуже щаслива, що можу представляти нашу країну на міжнародному рівні. Цей чемпіонат був дуже важливим для мене, адже ми з моїми тренерами доклали багато зусиль на підготовку до цього змагального сезону. І чемпіонат світу був підсумком власних можливостей для борчинь з усього світу. Емоції доволі різні: з гордістю кажу, що маю срібну медаль, але водночас трішки засмучена, тому що не вдалось піднятися на найвищу сходинку.

Ви вже не вперше змагаєтесь на світовому рівні, але тепер у новій віковій категорії. Наскільки відрізняється рівень світової першості від європейської?

Перехід у нову вікову категорію – це завжди новий виклик. Рівень конкуренції значно виріс. Тут уже доводиться боротись проти більш досвідчених суперниць. Вони вже не просто змагаються, а детально вивчають техніку своїх опоненток, тактику лідерок та аналізують їхні поєдинки. Це вимагає від мене постійного розвитку, більшої зосередженості та поваги до кожної борчині.

Якщо казати про відмінність європейської першості та чемпіонату світу, то для мене світові змагання проходили набагато емоційніше і складніше у фізичному плані. Тут багато представників різних країн, різних континентів і різноманітних спортивних шкіл. У кожної школи є своя тактика і особливий підхід до боротьби, що кожен і намагається показати на килимі.

Хочеться згадати вашу чвертьфінальну сутичку проти Ілони Вальчук з Польщі (13:2). Ви перемагали суперницю не так давно у фіналі чемпіонату Європи (8:0). Розкажіть про цей поєдинок: чи було складніше змагатися проти полячки на ЧС, оскільки вона могла зробити певні висновки з поразки?

Я відповідально підходжу до кожної своєї сутички і поважаю всіх суперниць. Попри те, що здобула перемогу над Ілоною раніше, на нову сутичку проти неї виходила дуже сконцентрованою. Під час поєдинку кожна з нас знала слабкі сторони одна одної і показувала свої прагнення перемогти. Підсумок був такий: хто швидше зміг використати свої напрацювання, той і виборов перемогу в сутичці.

Далі ви перемогли представницю Індії (10:0) і вийшли до фіналу. Як оціните цю сутичку і боротьбу індійської борчині?

До сутички проти індійської суперниці готувалась як морально, так і тактично. Разом із тренерами переглянули її попередні поєдинки, взявши до уваги її стиль боротьби. Вона сильна, має гарний захист від активних дій. Але зі мною суперниця, напевно, не була готовою до такої швидкої атаки на початку сутички і продовженням боротьби в партері, завдяки чому я пройшла до фіналу.

Як вам було боротися з Нацумі Масудою у фіналі? В чому, на Вашу думку, особливість боротьби представників Японії?

На цих змаганнях був мій перший досвід боротьби з представниками Японії. Зазначу, що вони дуже сконцентровані під час поєдинку, контролюють свої емоції, швидко пристосовуються до суперника. Як і в моєму випадку, у фіналі японка показала зовсім іншу боротьбу, яка відрізнялась від попередніх її сутичок. Мабуть, це і було ключовою причиною моєї поразки. В мене не вийшло розкрити суперника, вчасно перебудувати сутичку і знайти вдалу атаку.

Беручи до уваги всі сутички, яка вам найбільше запам’яталась і якою ви найбільше задоволені

На чемпіонаті запам’яталась найбільше півфінальна сутичка проти представниці Індії. Я налаштовувалась на більш сильне протистояння. Коли отримала досить швидку перемогу, була дуже щасливою. Отримала радісні емоції, адже вперше пробилась до фіналу змагань такого рівня.

Хочеться запитати й окремо про чемпіонат Європи, на якому в липні Ви стали чемпіонкою. Що відчували після перемоги на турнірі?

Перемога на Євро надала мені ще більше мотивації та впевненості у власних силах. Переможні емоції, якщо чесно, неможливо передати словами. Це тільки можна відчути, коли біжиш із прапором України або стоїш на вершині п’єдесталу. Так, відчувала насамперед радість і гордість за те, що після моєї перемоги піднімався наш прапор. Також переповнювала гордість і тому, що змогла не підвести своїх тренерів і родину.

Ви з Кривого Рогу і є вихованкою місцевої ДЮСШ №2. Розкажіть, чи є якийсь секрет ваших результатів, оскільки тренуватись, мабуть, доводиться в непростих умовах через війну?

Щоб був результат, потрібно досить відповідально ставитись до своєї справи. Щоденні тренування, правильні відновлення, харчування і психологічна підготовка – це основа. Дякую моїм тренерам Турчину Юрію Васильовичу і Бабюку Дмитру Валерійовичу, які заклали міцний фундамент техніки та сили. Хочеться згадати, що підготовка до міжнародних змагань відбувалась з великою кількістю тренувальних зборів – тренувались і в Україні, і за кордоном. Це дуже гарна можливість відточити техніку, напрацьовані нові дії з найсильнішими дівчатами в країні. Там тренувалась під керівництвом тренерів збірної та мого тренера Євонова Володимира Євгеновича.

Під час зборів ми багато працюємо над розширенням технічної бази, витривалості, виправленням помилок Тому разом з Володимиром Євгеновичем і моїми тренерами з Кривого Рогу йдемо до майбутніх результатів.

Як ваші виступи оцінили наставники – Юрій Турчин та Дмитро Бабюк? Вони, мабуть, активно підтримували Вас на шляху до перемог…

Не можу дати відповідь замість своїх тренерів. Але, як вони кажуть, цей змагальний сезон був із непоганим результатом. Є ще дуже багато над чим працювати, вдосконалювати, виправляти помилки. Хочеться піднімати фізичну силу. Це тільки початковий етап у дорослій боротьбі. І найголовнішою ціллю буде боротьба на дорослих чемпіонатах. Я завжди від своїх тренерів отримую велику підтримку. Ми разом переживаємо всі перемоги, а також невдачі й поразки. Спільно рухаємось до всіх заповітних цілей.

Розкажіть, як розпочиналась Ваша кар’єра в боротьбі і чому вирішили обрати саме цей вид спорту?

Все доволі просто. В мене спортивна родина: боротьбою займався мій батько, а також і старший брат. За власним бажанням я прийшла на тренування спробувати разом із моїм братом. Мені це дуже сподобалось. І далі, з кожним тренуванням, починаючи з восьми років, я ставила перед собою цілі, до яких повинна іти.

Kamp-Sport