Гор Оганесян проявив себе на останніх змаганнях та здобув право їхати на чемпіонат світу за Олімпійською путівкою

– Гор, в цьому році ти став переможцем Київського турніру. Здобув «бронзу» на Європейських іграх в Мінську. Став другим на турнірі Ціолковського в Польщі і виборов срібло на чемпіонаті України, чи є сили боротися на головному старті року?

– Звичайно сили є. З початку року з тренерами так і планували, що будемо боротися на турнірах аби потрапити на чемпіонат світу, щоб отримати шанс відібратися на Олімпійські Ігри.

– На чемпіонаті України ти виглядав наче трохи виснаженим?

– Так сталося, що після повернення з Європейських Ігор, вже через дев’ять днів я знову ганяв вагу, щоб взяти участь в чемпіонаті країни. До фіналу в перший день пройшов більш-менш нормально, на другий день знову зважування, плюс травма шиї, яку отримав під час тренування буквально напередодні змагань у Франківську. В півфіналі, з Олексієм Борутою, ще більше потягнув шию. Якось важко було. Потім, якщо пам’ятаєте, виникли проблеми зі світлом. Змагання призупинили…

– Авжеж, була технічна затримка.

– Розминався перед фіналом години три. Розминаюсь, шия болить, налаштовуюсь, раптом знову вимикають світло і знову пауза. Так повторювалося рази три. Потім сказали, на сьогодні все – не боремось. Фінали переносяться на завтра. Я вже переодягнувся, збирався їхати в готель. Раптом кажуть, продовжуємо змагання. З цього моменту було не те щоби складно налаштуватися, було непросто знову розігріти шию, аби вона не боліла. Ми все перепробували, клеїли тейпи, але розкритись в повній мірі у поєдинку проти Василя Шуптара мені не вдалося.

– Як почуваєшся сьогодні?

– Сьогодні, Богові дякувати, все нормально. Ніщо не болить, не турбує. Ми пройшли два серйозних збори. В Карпатах на витривалість і фізичну підготовку. Потім був турнір в Польщі. В півфіналі ми зустрілися з Шуптаром і я переміг. Після турніру Ціолковського ми залишилися в Польщі на збори. Пройшли якісну підготовку. Майже три тижні тренувалися. Добре попрацювали на килимі, в контакті. Зараз в Конча-Заспі навантажень немає. Головне – правильно підвестись до змагань, аби почувати себе на підйомі. Вже на змаганнях в Нур-Султані будемо викладатися на повну. І якщо викладемось на сто відсотків здобудемо ліцензію, а, дасть Бог, і медаль здобудемо!

– Постарайся розкритися! З Богом!

Розмовляв Олександр Пастухов