Напередодні Олімпіади “КП UA” поспілкувались з капітаном збірної команди з вільної боротьби Олександром Хоцянівським
“Дасть Бог, з Токіо повернуся з медаллю”
Пане Олександре, як проходить підготовка до Олімпіади?
Зараз у нас почався перший етап зборів у Південному, Одеської області. Все відмінно. На першому зборі акцент більше зроблений на фізичну підготовку, закачуємо функціоналку. Звичайно, і на килимі працюємо – приділяємо увагу техніці, виправляємо помилки. Другий збір проведемо на базі Заросляк в Ворохті. А третій безпосередньо перед стартом Олімпіади-в Кончі-Заспі.
Перенесення Олімпіади на 2021 рік – добре чи погано для вас?
П’ятдесят на п’ятдесят. Мій вік дозволяє виступити ще не на одних Іграх. Мені тридцять. Психологічно я нормально переніс перенос Олімпіади на рік. Я налаштував себе так, що всі олімпійці з усього світу знаходяться в рівних умовах.
На Іграх в Лондоні-2012 ви зайняли 14-е місце. А в Ріо-де-Жанейро 2016?
На Іграх в Бразилії я здобув ліцензію для країни, але не поїхав. Вирушив мій колега Ален Засєєв. Я йому програв контрольну зустріч напередодні Олімпіади. У Ріо-де-Жанейро Ален поступився в другій сутичці.
На ЧС-2019 ви стали бронзовим призером, як і на останньому ЧЄ-2021. Чого не вистачає, щоб пробитися в фінал?
У мене немає нормального спарингу в країні. Це велика проблема. Я часто поступаюся в півфіналах через свої ж помилки, які не можу відпрацювати через відсутність необхідної кількості спаринг-партнерів. Я живу в Києві, і в столиці немає борців моєї ваги. Якщо в інших вагових категоріях є 6-7 борців, то в моїй до 125 кг в збірній три борця зі мною. І то молоді хлопці, які на мені ростуть, а не я їм конкуренцію створюю.
Наскільки реально зачепитися за медаль в Токіо?
Реально. За останні три роки на всіх великих стартах – чемпіонаті світу, двох чемпіонатах Європи та Європейських іграх – я завжди брав медаль. В нашій категорії є два лідери – грузин Петріашвілі і турок Таха Акгюль, олімпійський чемпіон Ріо-де-Жанейро. Грузин виграв три останні чемпіонати світу. Всіх інших я перемагав. Багато чого буде залежати від жеребкування. Дасть Бог, медаль з Токіо привезу, а якою вона буде – подивимося. Одного разу в Києві на міжнародному турнірі в 2018 році я переміг Петріашвілі, який вже був дворазовим чемпіоном світу і бронзовим призером Ріо-де-Жанейро 2016, так що все можливо. Важливо ще, в якому стані спортсмени будуть. Тьху-тьху, я ось тільки три тижні тому перехворів на коронавірус. Встигну набрати оптимальну форму до Токіо.
Хто ще з українських борців може реально поборотися за медалі в Токіо?
Жан Беленюк, звичайно. Дуже перспективний молодий хлопець Парвіз Насибов, на фінальному ліцензійному турнірі в Софії він здолав чемпіонів світу. Він теж виступає в греко-римській боротьбі, вагова категорія до 67 кг. Сильні дівчата Оксана Лівач в категорії до 50 кг та Ірина Коляденко (до 62 кг). Хочеться всім побажати найвищих результатів!
“До політичної кар’єри Беленюка ставлюся позитивно”
Наскільки ви близькі з Жаном Беленюком?
Ми знайомі з 2009 року. Вчилися разом в Інституті фізичної культури і спорту. Жан – мій друг зі студентських років. Ми вчилися в одній групі, тренувалися в одному залі. Греко-римська боротьба йшла відразу після вільної. Сьогодні теж близько і добре спілкуємося.
Те, що він поєднує спортивну та політичну кар’єру, йому не йде в плюс в боротьбі?
Коли починаєш відволікатися на інші моменти, мені здається, це негативно позначається на кар’єрі. Потрібно однією справою займатися. Хоча до його політичній кар’єрі я ставлюся тільки позитивно. Він виріс у великому спорті, має високі досягнення. Жан пішов в політику тільки заради того, щоб зробити наш спорт краще, комфортніше і вибити хороші умови для спортсменів. І він же не пішов в економічну сферу або бюджетний комітет. Жан очолює спортивний організаційний комітет з питань підготовки та участі національних збірних команд.
“Україну не проміняю ні на яку іншу країну”
Де вам більше подобається виступати – на офіційних змаганнях, де на кону титул, чи на комерційних, де є фінансовий стимул?
Я дуже успішно виступав на комерційних стартах. У мене багато перемог, але після 2016 року комерційних стартів стало дуже мало. Мабуть, позначилась якась світова криза, а пандемія коронавирусу остаточно добила вільну боротьбу. Комерційних стартів зараз немає.
Ви вже давно виступаєте в ваговій категорії до 125 кг. Яка зараз ваша вага?
118 кг. Моя оптимальна вага 118-120 кг. Виходить, у мене запас 5-7 кг. Але я не намагаюся набирати вагу. Я борюся за рахунок швидкості і витривалості. Якщо наберу зайві кіло, то буду гірше рухатися, стану менш рухливим на килимі.
Байдарочниця Вікторія Ус розповідала нам, що в їх спорті всі дуже дружні, як одна велика сім’я. А наскільки взагалі дружний світ боротьби?
Теж дуже дружний. Я капітан української команди і можу вас запевнити, що борцівські братство не порожній звук. У нас друзі по всьому світу, всюди нас здорово приймають, поважають. У борців так прийнято. Борці з усього світу дуже комунікабельні. Напевно, це через те, що боротьба – це єдиноборства. Це сильний чоловічий вид спорту, який виробляє характер, дисципліну, виховання.
У вас грецьке коріння. Греки випадково не пропонували виступати за їхню збірну? Або якісь інші країни?
Ні. Ніколи не пропонували, та й у мене не було бажання виступати за якусь іншу країну. Мені все подобається в Україні. Всі умови у нас є. Я радий, що народився в Україні.
Ви родом з Донецької області. Що вас пов’язує з батьківщиною?
Я народився в маленькому селищі Андріївка, Волноваський район (непідконтрольні сьогодні території України). У мене там залишилися мама, двоюрідні брати і сестри, та практично вся рідня.
Часто туди навідуєтесь?
Часто не виходить. Раз на рік. У мене самого є сім’я, діти. Додайте режим тренувань, переїзди, змагання. Спорт не дозволяє частіше їздити. Я в Києві живу.
Законослухняний громадянин
Наскільки алкоголь сумісний з вільною боротьбою? Ви щось можете дозволити собі в процесі підготовки чи це категоричне табу?
У процесі підготовки можу пиво випити. Цього ніхто не забороняє. Ми багато працюємо, а пиво виводить багато шлаків з організму. А ось більш міцні напої в спорті недоречні. Вони сильне навантаження дають на організм. Я не вживаю міцні спиртні напої.
Складно жити у виснажливому спортивному режимі?
Не просто. Багато часу йде на роз’їзди, тренування, збори і змагання. І так уже, напевно, протягом дванадцяти років. Діти ростуть фактично без мене. У цьому плані важко. До того ж сильні фізичні навантаження не проходять безслідно.
Ми не можемо спортом займатися до 50 років. Організм не вічний. У боротьбі можна залишатися років до 33-35. Після тридцяти організм важко відновлюється. Плюс підтягується молоде покоління. 35-річному борцю важко конкурувати з борцями 22-25 років.
Кожен борець чи боксер хоч раз так в житті хуліганив. Розкажіть якусь історію зі звичайного життя, яка, може, чогось вас навчила.
Знаєте, вже в шкільні часи я був переростком. Завжди був великим хлопчиком, тому у мене ніколи не було ні з ким проблем. І немає до сих пір (посміхається). Ні на вулиці, ніде. Так що навіть борцівські навички в житті застосовувати не доводилося.
А ще багато від людини залежить. Я дуже добрий. В безглузді історії не потрапляю. Подалі від дурнів тримаюся. У мене ніколи не було проблем з законом. Я законослухняний громадянин.
З яким девізом крокуєте по життю?
Рухатися тільки вперед. Я хочу досягти дитячої мрії. Коли тільки я починав тренуватися в моєму рідному селищі Андріївка, мій перший тренер багато розповідав про Олімпійські ігри, чемпіонати світу. І з тих пір я мрію стояти на п’єдесталі. Це найбільша мета в житті!
Розмовляв Валерій Пригорницький
English 
Ukrainian 