Ми поспілкувались з державним тренером з вільної боротьби про особливості діяльності в умовах війни

Про перші дні війни

«24 лютого все кардинально змінилось. Звичайно стало дуже важко працювати, щось організовувати. Особливо в перші дні було надзвичайно складно планувати подальшу роботу. Але борці згуртована спільнота і Асоціація спортивної боротьби весь час на зв’язку з тренерами з усіх регіонів. Нам всім разом довелось шукати нові шляхи, як організувати відбори до міжнародних змагань. Зараз всі тренера, всі функціонери дивляться в одному напрямку, всі розуміють, що потрібно допомагати одне одному,  усвідомлюють, що необхідно максимально проявляти ініціативу. В лютому місяці вся країна стала єдиним цілим і так само борці максимально згуртувались, щоб підтримати колег та спортсменів.

Чітке розуміння як і куди потрібно рухатись  з`явилось напевно вже десь за два тижні після початку війни. І вже через місяць всі повністю включились в роботу. Саме наприкінці березня почали відкриватись спортивні зали, які до того часу використовувались для тимчасово переміщених людей.  Кожній людині для роботи потрібен інструмент чи робоче місце. Так і спортсменам потрібен в першу чергу борцівський зал та килим. Перший час все було паралізоване. Київ заблокований, великі міста на сході та півдні країни також зазнавали бомбардувань, а на Західній Україні вся спортивна інфраструктура використовувалась для більш нагальних потреб, в якості пунктів для людей із зони бойових дій.

Загалом всі ці 75 днів – це як один довгий день 24 лютого. Кожен день нові виклики, але ціль весь час одна. Тому ми зараз з колегами з Міністерства молоді та спорту розробляємо плани подальших дій, намагаючись врахувати всі можливі ризики.»

Про чемпіонат Європи

«Напередодні чемпіонату Європи всі рішення приймались на моменті. Ми повідомили світову спільноту про ситуацію в країні, і про те, що через війну ми не можемо гарантувати участь наших спортсменах у змаганнях, адже ми не знаємо чи залишиться завтра в нас наша країна, прапор якої ми захищаємо. Тому ми сконцентрували всі свої сили та потужності на допомогу країні. В перші тижні війни ми повністю перепрофілювались і використовували всі свої зв’язки для того, щоб налагодити логістику щодо гуманітарної допомоги та підтримки наших військових.

Десь за два тижні до чемпіонату Європи ми почали збирати наших дівчат у Львові. Це було досить складно, адже більшість з них знаходились в епіцентрі бойових дій і дорога до Львова займала по кілька діб. Коли перший етап було пройдено, вирішили, що в якості тренерів дівчат будуть супроводжувати їх старші досвідчені колеги. Загалом я вважаю, що дівчата показали неймовірний результат. Адже більшість з них не мала можливості тренуватись тривалий час, дехто навіть приїхали без екіпіровки, в деяких навіть не було закордонних паспортів і вони виїжджали з країни  по додатку «Дія». Це був дійсно екстремальний перетин кордону.

Що стосується хлопців. То збірна була взагалі в розібраному стані, більшість не мали доступу до тренувального процесу,  дехто навіть був в окупації.»

Про відбір на чемпіонати U17 U20

«Влітку в нас завжди дуже багато чемпіонатів по всім віковим категоріям і тому зараз потрібно було шукати дієву модель відбору на ці змагання. Хотів би зазначити, в нас всі вікові категорії в пріоритеті, немає такого, що для когось є окремі преференції.

Ми робили все в режимі поєдинків, просто сутички для всіх претендентів, які відбувались в два етапи. Ми зробили оголошення на нашому сайті, що всі спортсмени котрі відчувають в собі сили змагатись за медалі чемпіонату Європи можуть поборотися у Львові і найсильніші потраплять до команди. Насправді мені дуже сподобався такий формат відбору в два етапи. І дай Бог коли закінчиться війна, можна буде якось вдосконалити такий формат  і проводити відбір в два етапи. Оскільки після одного відбору часто бувають якісь суперечки, невизначеності, а тут все просто та прозоро. Той, хто слабший завжди боїться боротися, а сильний буде вигравати стільки сутичок скільки буде потрібно.

Чому проводилось два тури? Тому, що частина кадетської збірної на той момент перебувала на тренуваннях в Польщі. Там, також пройшли відбіркові поєдинки. І переможці вже змагались у Львові за путівку до Бухаресту. Ми вже оприлюднили результати відбору і всі переможці представлятимуть Україну на чемпіонаті Європи U17.

По чемпіонату Європи U20 cклад буде оголошено трішки згодом. В цій віковій групі також були відбіркові поєдинки, але їм ще потрібно відборотись на міжнародному турнірі. Наймовірніше це буде турнір у Румунії. І вже після цих змагань сформують команду на чемпіонат у Римі.

По віковій категорії U15 був запланований чемпіонат України в Збаражі, на жаль чемпіонат не відбудеться, але 20 травня в один день на Тернопільщині відбудуться відбіркові сутички до чемпіонату Європи U15 серед хлопців. В Збаражі є зал та всі умови для цього. А дівчатка будуть боротися у Львові 22 травня, про що ми ще обов’язково оголосимо офіційно.

Також хотів би зауважити, що всі місця де відбуваються тривоги є максимально безпечні та обладнані бомбосховищами. Ракети зараз долітають всюди. І під час сутичок була повітряна тривога, всі організовано спустились в бомбосховище і після того продовжили поєдинки. »

Про НТЗ

«В чоловіків вже розпочався збір в Конча-Заспі. Але практично всі наші спортсмени причетні до силових структур. Багато наших спортсменів зараз проходять службу тому не зможуть приймати участь в навчально-тренувальних зборах. Щодо змагань то попередньо пунктом збору обрано Львів, звідки чоловіча збірна зможе вирушати на змагання в сусідні країни, або ж команда буде вирушати до Польщі і звідти летіти далі.

З дівчатами ситуація краща. Вони зараз проходять збір у Карпатах. Потім в них заплановані змагання закордоном. Тому в них процес, як йшов до війни, так і буде йти далі. Загалом попереду в них багато стартів, цього року вони боротимуться за Кубок світу в США. Тому вони не можуть розслаблятись.»

Як втримати спортсменів на Батьківщині?

«Що стосується спортсменів Національної збірної команди – практично всі вони на контракті. Зараз ми щомісяця подаємо дані про їхнє місцезнаходження і якщо спортсмен без дозволу міністерства молоді та спорту знаходиться закордоном, то йому не нараховують зарплату. Щодо молодих спортсменів варіант трішки важчий. Дехто з них виїхали разом з батьками та оформили статус біженців. Тому зараз тренерів найбільше хвилює питання як зберегти молодь, що робити… Тут від нас нічого не залежить, кожна людина шукає безпечне та комфортне місце для життя. І це особистий вибір кожного. Що робити нам, спортивним функціонерам? Я вважаю, що в нашій роботі нічого не зміниться, ми повинні відкривати більше залів та тренувати дітей, заохочувати молодь займатися спортом, виховувати нове покоління. Більше залів в регіонах, більше тренерів, більше дітей в залах і тоді ми дуже швидко відновимо наш потенціал. В нас дуже потужна борцівська школа, в нас дійсно багато відміних фахівців, які залишилися вдома, тому що вони люблять свою країну, люблять свою роботу і готові працювати на благо рідної землі. В нас є діюча система виховання професійних спортсменів, тому я вірю, що в української боротьби чудове майбутнє.

Сьогодні дуже багатьох тренерів цікавить ще одне питання. На яке я би хотів публічно дати відповідь. Питання таке: «Що робити? Фінансування немає, змагань немає…» І відповідь насправді дуже проста – саморганізація. Навіть в часи другої Світової війни, коли офіційних змагань ніде не відбувалось, але команди якось домовлялись між собою, самі влаштовували якісь зустрічі, спаринги, поєдинки. Тому я рекомендую тримати зв’язок з колегами, та їздити один до одного на спаринги.»