Минув вже майже тиждень як у Львові на велотреку СКА відбувся потужний чемпіонат України з трьох видів боротьби. Змагання такого рівня і такого масштабу місто Лева прийняло вперше. Серед титулованих спортсменів у Львові змагався уродженець селища Тарутине Одеської області Василь Михайлов. Після перемоги на чемпіонаті Європи, до слова першої для України за останні десять років, він став чемпіоном України з вільної боротьби у ваговій категорії до 86 кг. Що цікаво, золото для України у Загребі Василь здобув у категорії до 79 кг. Після завершення змагань у Львові Василь Михайлов поспілкувався з журналістом Kamp-Sport.

Василю, як Вам рівень та організація проведення чемпіонату України у Львові? Вам є з чим порівняти ці змагання.

Організація чудова. Думаю, в Україні уже вдруге відбувається турнір на такому рівні. Чемпіонат такого рівня був в січні 2022 року у київському палаці спорту. Дуже достойна організація, думаю, все зробили на міжнародному рівні. Було дуже комфортно, що у різних приміщеннях були телевізори, де можна було дивитися результати жеребкування та саму боротьбу. Звісно, на всі моменти я не звернув увагу, але впевнений, що це було проведено на хорошому рівні. Я був зосереджений безпосередньо на підготовці до своїх сутичок. Можу лише додати, що президент Асоціації спортивної боротьби України Юрій Копитко та перший віцепрезидент Асоціації Едуард Прощук роблять великий внесок в розвиток боротьби в Україні. В Одеській області є також людина, яка дуже любить боротьбу і робить все для її популяризації. Це президент спортивного клубу «Мангуст» Магомед Магдієв. Він також допомагає багатьом іншим видам спорту.

Чи задоволені Ви якістю боротьби, яку продемонстрували у Львові? Чи задоволені своєю спортивною формою?

Не можу сказати, що на сто відсотків, але в загальному роботу я виконав.

Які сутички були найскладнішими?

Думаю, що кожна сутичка була складна по-своєму. Коли була сутичка за вихід у фінал, я поступався на першій хвилині з рахунком 0:6 (Валентину Бабію з Київської області – авт.). Тоді довелося зібрати всі сили і зробити, щоб цей поєдинок завершився достроково. Вважаю, що в цій сутичці мені вдалося зібратися і бути врівноваженим.

Золото на чемпіонаті Європи у Загребі Ви здобули у ваговій категорії до 79 кг, а на чемпіонаті України перемогли у категорії до 86 кг. Де Вам змагатися найкомфортніше?

Вважаю, що моя вага 79 кг. Тут мені комфортно. У категорії 86 кг виступаю доволі рідко. Чемпіонат України був лише другим моїм стартом, де я виступав у цій вазі. Це олімпійська категорія і цей крок, мабуть, є вимушеним. Цей рік є олімпійським, тому хочу на чемпіонаті світу завоювати ліцензію для України у цій вазі. Це мої плани, а як воно буде, не знає ніхто… Сподіваюся, що на чемпіонаті світу в Сербії, яка має відбутися на початку вересня, не буде росіян і білорусів, і наша команда зможе там виступити. Звісно, буде дуже погано, якщо ми не будемо виступати на чемпіонаті світу. Життя спортсмена надто коротке, але я готовий пожертвувати Олімпійськими Іграми, незважаючи на роки праці на тренуваннях. Моя позиція проста: якщо ми будемо виступати разом з представниками країни агресора, люди будуть думати, що в нас в країні усе добре. Багато хто подумає, що у нас немає ніякої війни, мовляв людей не вбивають і країну не знищують. Зважаючи на це, я готовий пожертвувати Олімпійськими іграми, але у мене є великі сподівання, що ні росіян, ні білорусів там не буде.

Як плануєте готуватися до чемпіонату світу в Сербії?

Думаю, тут нікого не здивую: важка щоденна праця на тренуваннях.

Згадаємо чемпіонат Європи, де Ви виграли золоту медаль у ваговій категорії до 79 кг. Для Вас це найбільше спортивне досягнення у кар’єрі?

Ні. Кожен успіх цінний по-своєму. У спорті я уже 20 років. Були успіхи на юнацькому, кадетському, молодіжному та дорослому рівнях. Якщо говорити про дорослий спорт, то в мене була ще бронзова медаль на Кубку світу в Бєлграді і також бронза на чемпіонаті світу також в тому ж таки Бєлграді.

Наскільки Ви задоволені своїм виступом на чемпіонаті Європи в Хорватії? Результат, звісно, а це золота медаль, ми не обговорюємо…

Золото – це успіх. В нашому виді спорту у чоловічих змаганнях 10 років не було такої медалі на чемпіонаті Європи. Приємно, що я повторив це досягнення. Переможців не судять (сміється). Звісно, були свої моменти та помилки, особливо у фіналі. Розумів, що тут велика відповідальність, але свою справу, вважаю, я виконав.

Після чемпіонату Європи Ви перемогли на чемпіонаті України. Чи доцільно говорити про те, що зараз Ви перебуваєте у найкращій спортивній формі?

Все умовно. Думаю, так говорити буде неправильно. Кожен новий турнір – це окрема історія.

Кажуть, Ви колись спарингували з дівчатами, зокрема з Іриною Мерлені та Марією Стаднік.

Так, було таке. Мені було 13. Через рік у Варшаві я виграв чемпіонат Європи серед кадетів у ваговій категорії до 42 кг. Тоді Володимир Євонов періодично брав мене на збори, де я допомагав тренувати Іру Мерлені та Марію Стаднік. Думаю, це було класно з обох сторін. Ірина Мерлені уже тоді була олімпійською чемпіонкою, а Марія Стаднік – бронзовою призеркою Олімпійських Ігор. Пригадую, спарингував також з Олександрою Когут зі Львова, яка також добилася значних успіхів на міжнародній арені, ставши чемпіонкою світу. (Марія Стаднік багато років виступає за збірну Азербайджану – Авт.).

У Вас в домашньому музеї бракує тільки однієї медалі – олімпійської.

Так, це моя мета. У мене є всі медалі: кадети, юніори, молодь, дорослі, а от олімпійської бракує.

Чи бачите себе тренером після завершення професійної кар’єри?

Так. Періодично я приходжу в спортзали, де проводжу майстер-класи. Це і в Одесі, і в рідному селищі Тарутине.

Діти знають хто такий Василь Михайлов?

Так. Коли приїжджаю в Тарутине, також треную дітей по можливості, однак сьогодні часу катастрофічно бракує. Дуже багато тренувань. Вдома, де мешкають мої батьки, буваю рідко: або раз в півроку, або раз на три місяці.

Джерело: Богдан Пастернак https://kamp-sport.com/