Львівська борчиня у жовтні стала призеркою чемпіонату світу U-23, який пройшов в Албанії. Українка вийшла до бронзового фіналу (68 кг), де впевнено здолала росіянку Вусалу Парфіяновіч! Манолі Скобельській лише 20 років, а в її доробку вже три золоті медалі молодіжного чемпіонату Європи та дві бронзи чемпіонату світу U-23.

Про змагання в албанській Тирані, перемогу над росіянкою, успіхи на Євро Манола Скобельська розповіла в інтерв’ю Kamp-Sport.

Маноло, вітаємо тебе з бронзою чемпіонату світу. Чи задоволена ти своїми виступами та результатом на світовій першості?

Дякую за привітання, поки я радію своїй медалі і результат справді хороший. Мені приємно бути серед призерок чемпіонату світу. Але, звичайно, хочеться золота. Буду ще більше працювати, аби наступного року здобути нагороду золотого ґатунку.

Чого, на твою думку, тобі не вистачило в кваліфікаційній сутичці проти туркині?

Це була перша сутичка, а стартувати на таких турнірах досить важко. Суперниця є титулованою спортсменкою і старшою за мене. Мабуть, мені не вистачило швидкості в атаках. Сутичка пройшла без ризику, не вийшло довести бодай прийом до кінця.

У втішній сутичці ти не залишила жодних шансів опонентці з Тунісу. Ти вже серйозно налаштувалась, що не збираєшся повертатись без медалі?.

Так, я знала, що маю пройти цю сутичку і далі боротися за медаль. Її можна і треба було вигравати достроково, але не все пішло за моїм планом. Я відчувала, що можна завершувати швидше та впевненіше.

Що відчувала, коли дізналась, що доведеться боротися за бронзу проти росіянки Вусали Парфіяновіч?

Борючись у втішній сутичці, розуміла, що вийду на росіянку, якщо переможу. Налаштовувалась бути максимально зосередженою проти неї. Розуміла, що маю виграти в будь-якому разі. Для мене це був принциповий фінал – відчувала великий тиск і відповідальність. Дякувати Богові, у мене все вдалося.

Жіноча збірна України – друга в загальнокомандному заліку Чемпіонату світу U-23!

Розкажи про принциповий бронзовий фінал проти росіянки. Вона тебе чимось здивувала під час сутички?

Насправді суперниця не здивувала. Як на мене, вона показала брудну боротьбу – все в стилі росіян. Я цю сутичку теж могла завершувати достроково, але через те, що відчувала відповідальність, намагалась не ризикувати. Хотіла завдати стовідсоткових прийомів, проте все одно змогла довести сутичку до перемоги.

А чи не було певних провокацій від російської сторони?

Зі сторони суперниці нічого не було. Але не можу сказати це про їхню команду. Ми з колегами по збірній помітили таку річ: росіяни поводять себе так, ніби між нашими країнами нічого не відбувається. Їхня поведінка просто дивує.

Які настанови давав тобі тренер Олександр Ткач перед сутичкою з Парфіяновіч?

Тренер казав боротися до кінця, старався максимально зняти з мене тиск та відповідальність перед поєдинком. Йому вдалося добре підготувати мене на ці шість хвилин. Тренер знав, як мене налаштувати на цей принциповий фінал.

Цього літа ти втретє поспіль стала чемпіонкою Європи (U-20). Що можеш розповісти про цьогорічну континентальну першість і наскільки відрізнявся рівень ЧС?

По-перше, це були різні вікові категорії. На Євро U-20 я була однією з найстарших учасниць. Мені було легко боротись в плані прийомів – часто йшла в ризик, пробувала щось нове. Порівняно з іншими суперницями, у мене вже був досвід. Морально на чемпіонаті Європі було легше. Я була впевнена, що їду за золотом. А на чемпіонаті світу фактично в кожній сутичці боролася зі старшими суперницями. Там також здобуваю досвід і маю вже дві бронзи ЧС.

Манола Скобельська – чемпіонка Євро-2023 з боротьби U-20 (Іспанія)

Після чергової перемоги на молодіжному Євро ти, вочевидь, була серйозно налаштована взяти і «золото» чемпіонату світу.

Так, дуже хотілося піднятись на найвищу сходинку. Багато працювала для цього. Вірю, що наступного року буде краще.

Маноло, окрім Олександра Ткача тебе тренує й Орест Скобельський. Наскільки велику роль вони відіграють у твоїх успіхах?

Орест Скобельський – мій дядько, є моїм першим тренером. З ним я займалась і під час того, коли навчалась у Львівському коледжі спорту. Наразі мене тренує лише Олександр Ткач. Звичайно, у спорті тренер виконує величезну роботу з спортсменом. Без нього важко було б уявити якісь успіхи на турнірах. У моїх перемогах і медалях є величезна заслуга тренера.

Які в тебе плани після чемпіонату світу U-23?

Наступного місяця відбудеться Кубок України, тож я активно готуюся до турніру. Міжнародні змагання чекають на нас вже наступного року.

Джерело: Олег Нападій, Kamp-Sport