Українська борчиня переможно повернулась на килим після перерви. У Загребі Алла Белінська здобула «золото» міжнародного рейтингового турніру в категорії 65 кг. Додамо, що в хорватській столиці жіноча збірна України виграла командний залік.

В розмові з журналістом Kamp–Sport Алла оцінила виступ на турнірі в Хорватії, розповіла, чи пішла їй на користь піврічна перерва та пригадала часи кар’єри в Херсоні.

Алло, поділися враженнями від свого виступу на рейтинговому турнірі в Загребі, де ти здобула золото. Чи задоволена виступом і чи все вдалося, на твою думку?

Варто насамперед враховувати, що турнір в Загребі є для мене першим після піврічної перерви в змаганнях. Результатом можу бути задоволеною, адже здобула «золото». Звичайно, ще багато над час маю працювати. Буду далі вдосконалювати себе, аби в значно кращій формі підходити до наступних змагань.

А як зараз можеш оцінити свою форму після піврічної перерви?

Наразі перебуваю в непоганій формі. Не скажу, що це пік моїх сил, але відчуваю себе добре.

На твою думку, пауза пішла тобі лише на користь? У зв’язку з чим вирішила влаштувати собі досить тривалий як для спортсмена відпочинок?

Взяла перерву за станом здоров’я. Та й впродовж багатьох років тренувалась та змагалась в одному ритмі. Проживала турнір за турніром. І за п’ятнадцять років це вперше, коли не змагалася пів року. Зазвичай, протягом календарного року беру участь в десяти змаганнях. Дуже складно, чесно кажучи, витримати такий ритм.

А чи відвідувала ти з іншими представницями збірної України тренувальні тури Японією та США? Які твої враження?

Так, минулоріч разом із дівчатами була в Японії та Америці. Японія дала дуже багато чого нового особисто для мене. Це був дуже цікавий досвід, адже японки одні з найсильніших у боротьбі. В США ми мали не тренувальний, а повністю інформаційний тур. Не мали часу тренуватись, хіба вчили різних прийомів місцевих дітей. Тур видався насиченим, організатори намагались нам показати якнайбільше протягом поїздки.

Повертаючись до змагань в Загребі, яка сутичка була найважчою для тебе на турнірі?

Кожна сутичка не була для мене простою. Особливо важко було боротись після перерви, раніше в мене не було такої тривалої паузи. Організм пам’ятає, але все було незвичним. Найважче зі всього – моральна підготовка. Мабуть, в моральному плані не була готовою до турніру. Дякуючи тренерам і їхнім порадам, вдалося добре налаштуватись на кожну сутичку.

Суперниці були дуже сильними за класом. Наскільки я знаю, двоє з них входять до топ-10 світового рейтингу.

В Хорватії ти виступала в категорії 65 кг. В якій категорії тобі найкомфортніше боротися на змаганнях, адже в тебе є досвід виступів у різних?

Минулого року виступала на Чемпіонаті України в категорії 68 кг і стала другою. На Євро також здобула бронзу. Після паузи повернулась до боротьби в категорії 65 кг. Використовую той шанс, який мені дають. Все-таки моя вага – 68. В ній я і починала здобувати свої перші нагороди серед дорослих. Були навіть часи, коли боролась в категоріях 76 і 72 кг.

Які плани після турніру в столиці Хорватії? Готуватимешся до чемпіонату Європи?

Матиму підготовку до наступних стартів. Поки що не знаю, в якій категорії змагатимусь. Якщо скажуть виступати в 65 кг, то використовуватиму цей шанс. Залишилось у цьому році два рейтингові турніри, тож я буду робити все, щоб завоювати олімпійську ліцензію.

Тренери ще не вирішили, хто поїде на чемпіонат Європи. Найближчим часом відбудеться перший збір, де матиму змогу побачити й зрозуміти, чи достойна представляти Україну на континентальній першості.

Які бачиш перед собою перспективи відібратися на Олімпійські ігри в Парижі?

Україна завжди була сильною в категорії 68 кг. У ній змагались Алла Черкасова (бронзова призерка Олімпіади в Токіо – прим.) та Аліна Бережна (чемпіонка світу, Європи, Євроігор – прим.). Зараз на дуже хорошому рівні в цій категорії виступає молода Тетяна Сова. В нашій останній очній зустрічі, на чемпіонаті України у Львові, я поступилась. Тому дуже важко робити якісь прогнози. Залишається лише невпинно працювати для здобуття квоти на Олімпіаду.

У грудні відбувся уричистий захід, на якому підбили підсумки 2023-го року для борцівської спільноти. Відзначили, зокрема, успіхи Алли Белінської

Ти народилась у Вільховці, навчалась в Херсоні. Чому почала виступати за Львівську область? Хто посприяв цьому рішенню?

Посприяли такому рішенню життєві обставини. Я представляла Херсон, закінчила Херсонський державний університет, після чого виступила на чемпіонаті світу U-23 і вже думала над тим, щоб завершити спортивну кар’єру. Справді, були такі думки. Проте, мені надійшла пропозиція тренуватися з дівчатами зі збірної у Львові. Так, переїзд пішов на користь моїй кар’єрі, але і в Херсоні я здобула низку нагород на юнацькому рівні.

Після того, як почала тренуватись у Львові, ще два роки представляла Херсонщину. Але через обставини, пов’язані з війною, повністю перейшла до Львівщини.

Наскільки рідним став для тебе Херсон?

Вісім років я жила та тренувалась в Херсоні. Дуже сумую за цим містом. Вся моя юність минула в Херсоні – дуже гарному та приємному місті нашої країни. Там також жили моя тітка та сестра, тому воно стало для мене рідним. Дуже сумно, що місто перебувало в окупації, а зараз його активно обстрілюють росіяни. База ШВСМ, на якій я проживала, знищена. Інтернат, в якому я вчилася, зазнав серйозних руйнувань. Знищено дуже багато місць, з якими в мене теплі спогади.

Місця, в яких ти тренувалась, знищені росією. Спортсменів з цієї країни допустили на міжнародні турніри, зокрема, на Олімпіаду-2024? Яке в тебе ставлення до цього і що відчуваєш, коли бачиш росіян на змаганнях?

Ставлюся, як і всі наші спортсмени, дуже категорично до цього. Важко зрозуміти, чому їм дали змогу виступати на міжнародних змаганнях, коли ми готуємось до турнірів в зовсім різних умовах. Це дуже несправедливо, зокрема, зі спортивної сторони. Вони знищують та пошкоджують наші зали, ми не маємо змоги тренуватись спокійно та зосередитись лише на спорті. Дуже часто в нас перериваються тренування через повітряні тривоги і часто через ракетну небезпеку. В той же час вони спокійно готуються до змагань і навіть не відчувають нічого. Це неправильно, що росіяни тренуються в комфортних умовах, а ми мусимо робити це в напруженій обстановці через їхню військову агресію.

В кого зараз тренуєшся?

На сьогодні я тренуюся в Хмельницькому, звідки я родом. Виступаю, знову ж таки, за Львівську область. Тренують мене Стаднік Андрій Володимирович і Дух Ігор Григорович. Мені зручно тренуватись в Хмельницькому, тут приємний колектив і тренерів я знаю з дитинства.

Під час зборів борцівської родини у Львові в грудні 2023-го

 Джерело: Kamp-Sport