Ексклюзивне інтерв’ю Kamp–Sport із призером Олімпійських ігор-2024. У Парижі український борець греко-римського стилю (67 кг) здобув «срібло» Олімпіади, яке стало для Парвіза Насібова другим у кар’єрі.

Спортсмен оцінив свої виступи на цьогорічній Олімпіаді, розповів про труднощі підготовки та про те, чим займається після повернення до України.

Парвізе, вітаємо Вас зі здобуттям нагороди Олімпійських ігор-2024! Які відчуття переживаєте зараз, коли Олімпіада позаду? Можливо, знадобився якийсь час, щоб повністю усвідомити власний результат?

Відчуття класні: живу та насолоджуюсь життям. Розумію, що вся виконана робота пройдена не дарма. Хочу радіти кожній миті, провести якомога більше часу з сім’єю. Зараз маю можливість спокійно побути з дружиною та сином. Ціную ці моменти та насолоджуюсь.

Ейфорії немає, приємно побачити усмішку на лицях людей, які хвилювались за мене та вболівали. Відчуваю також гордість і приємність, тому що зміг потішити Україну та наших військових. Хочеться перемагати якнайбільше, якщо це приносить радість багатьом українцям.

Ви згадували, що після повернення до України хочете побачитись у Миколаєві з Вашим першим тренером. Зокрема, Вас приємно зустріли в Запоріжжі. Що Вам сказав тренер Євген Чертков після повернення з Парижа?

Євген Олександрович сказав, що дуже радий за мене й задоволений моєю роботою, але водночас є ціль, яку ми ще маємо досягти. Знаю, що в нас попереду багато роботи. Вдячний тренеру за підтримку та спільну роботу. Миколаїв ще не встиг відвідати, але неодмінно збираюсь поїхати туди найближчим часом.

Парвіз Насібов з тренером Євгеном Чертковим. Фото: Новини Запоріжжя

Як ви оцінюєте свою підготовку до цьогорічних Олімпійських ігор? Що змінилося у вашому тренувальному процесі порівняно з попередньою Олімпіадою?

Насамперед багато що змінилось через повномасштабну війну. Третій рік ми переживаємо найважчий період для нашої країни. Складно належним чином готуватись до змагань і думати лише про тренування, оскільки розумієш, що твоя сім’я не перебуває в безпеці. Відчуваєш постійний моральний тиск. Якщо говорити про тренувальний процес, то я повністю ним задоволений. Віддавався максимально на кожному тренуванні. Вважаю, що результат це доводить.

Найбільш емоційною для вас стала Олімпіада в Парижі чи, можливо, все-таки в Токіо?

Звичайно, нещодавня Олімпіада найбільше запам’яталася. Здобув медаль, яка дуже потрібна в такий складний час. Ми [спортсмени] їхали на Олімпійські ігри вже з більшою місією. Порівняно з Токіо, ми з іншою відповідальністю представляли Україну. Цього разу зовсім по-іншому цінувалися медаль, прапор і гімн під час нагородження. Я ціную не так «срібло», як можливість прославляти Україну, говорячи, що наша держава є й буде завжди незламною.

Під час Ваших поєдинків на трибунах за Вас вболівали дружина з дитиною. Наскільки це додавало піднесення та мотивації? Чи не було хвилювань?

Безумовно, це велика мотивація. Хотів перемогти на очах у сина. Мушу повернутись сильнішим, адже на наступній Олімпіаді моєму синові буде чотири роки і він буде більш свідомим. Тому обов’язково маю виконати ціль. Мій шлях продовжується і я вірю, що все буде добре.

Після фіналу пообіцяв синові, що у Лос-Анджелесі піднімуся на найвищу сходинку п’єдесталу. Тому в мене немає іншого вибору – пообіцяв синові, вся Україна буде сподіватись на мій результат і я сам для себе знаю, що потрібно перемогти. Тепер для мене золота медаль Олімпійських ігор – ціль свідомого спортсмена. Раніше це була мрія молодого хлопця, а на сьогодні – мета дорослої людини.

Яка сутичка на цьогорічній Олімпіаді стала для вас найбільш пам’ятною?

Сутичка за вихід до фіналу проти Джафарова з Азербайджану. Це був достойний і сильний суперник, а від таких сутичок завжди отримуєш задоволення та незабутні спортивні емоції. У цьому поєдинку я відчував драйв.

Півфінал запам’ятався, вочевидь, і через травму ока?

Так, це нормально під час подібних сутичок. Перед собою тоді бачив фактично одним оком, але від цього ще більше хотілось перемогти. Це нічого, адже ми з України. Гріх на щось жалітись, оскільки маємо бути міцними. Треба пам’ятати, що зараз роблять наші захисники на лінії фронту. Око загоїлось швидко і все добре.

Чи аналізували для себе власні виступи в Парижі, зокрема, фінальну сутичку з Саїдом Есмаілі з Іраном? Цей суперник відчувався сильнішим за попередніх?

Ще не починав тренуватися, тож не жодного аналізу не проводили. Найближчим часом, гадаю, повернуся до роботи. Есмаілі? Все-таки його можна вважати сильнішим за інших суперників, адже він став чемпіоном. Я для себе можу сказати, що ні, але хтось може вважати мої думки неправдивими. Врешті-решт він став олімпійським чемпіоном. У фіналі я допустив помилку, а у великому спорті таке не пробачають. Через одну помилку можна поплатитись золотою медаллю.

Чи можете поділитись вашими найближчими планами після Олімпійських ігор?

Зараз я приділяю весь свій час дружині, сину та іншим близьким людям. Сьогодні в мене рідкісна нагода, коли є достатньо часу для найрідніших. Я насолоджуюсь цим. Також у пріоритеті зараз займатись популяризацією спорту, вдосконалюватись як особистість. І скоро, зокрема, відновлю тренувальний процес. Зараз також необхідно всіма можливостями допомагати військовим. Про це жодним чином не варто забувати, оскільки від них залежить наше з вами майбутнє. Я вдячний кожному, хто боронить Україну і робитиму все від себе можливе, щоб їм допомогти.

Парвізе, які у Вас захоплення за межами килиму?

Як можна зрозуміти, я сімейна людина. Дуже люблю проводити час із дружиною та сином. Також люблю з друзями грати у футбол. Їжджу на полігон, адже хочу для себе підучити військові навики.

Олег Нападій, Kamp-Sport