П`ять медалей здобули українки на чемпіонаті Європи. Сайт UWW присвятив нашим чемпіонкам велику статтю. Адже пермога наших дівчат це не просто спортивні медалі, це перемога людського духу.

Оригінал за посиланням: https://uww.org/article/wrestlebudapest-ukraine-wins-two-golds-emotional-day

Три дні Аліна Грушина діставалась до Львова з Броварів під Києвом і 10 березня нарешті зустріла дівчат з жовто-блакитної команди. Кілька днів перепочинку у Львові і збірна команда вирушила до Угорщини на тренувальний збір. Звичайно дівчата залишали Україну з важким серцем, адже ніхто не знав коли вони зможуть повернутись на  Батьківщину, до своїх рідних та в свої домівки. Зосередитись на тренуваннях в таких умовах було не просто.

Всі ці емоції вирвались назовні в момент, коли Аліна Грушина здобула для України перше золото і зал почав скандувати: «Україна!».

“Я досі не можу повірити, що здобула золоту медаль чемпіонату Європи, – поділилась враженнями Аліна після перемоги. – Я пройшла важкий шлях, і мені допомагало багато людей. Але зараз я відчуваю, що мені допомогла вся Україна. Я справді щаслива».

Грушина  технічно здолала бронзову призерку Токіо Евеліну Ніколову з Болгарії і здобула першу золоту медаль для своєї країни. Спершу вона відставала з рахунком 2-2, але за кілька секунд до завершення сутички Аліні вдалося заробити ще чотири бали.

Перед тим Ніколова мала неймовірну серію з семи перемог на туше, і здавалося, що Аліна Грушина стане її останньою жертвою, але українці вдалося перемогти Ніколову в потрібний момент.

Це була перша золота медаль Аліни Грушиної на чемпіонаті Європи  серед  дорослих, і присвятила цю медаль своїй рідній державі – Україні.

«Я хочу присвятити своє золото своїм батькам і своїй Батьківщині – Україні. Це найдорожче для мене», – сказала вона.

Той факт, що через війну в Україні команда не мала можливості пройти звичайні тренувальні збори та готувалась буквально напередодні чемпіонату робить перемогу 22-річної борчині ще більш неймовірним.

«Було справді дуже важко підготуватися морально, — сказала вона. — Іноді я відчувала, що близька до того, щоб здатися, але потім знову знаходила в собі сили повірити в себе. Мої друзі не давали мені падати духом. Я дійсно повірила вірила, що зможу це зробити.

Спершу ми навіть не планували брати участь в чемпіонаті Європи. Нам довелось виїхати закордон, щоб врятувати своє життя. Моя родина все ще в небезпеці, і я дуже хвилююся за них. Але я щаслива, довести Європі, що є найсильнішою у цій ваговій категорії».

Другу золоту медаль для України Тетяна Ріжко. Вона за дві хвилини перемогла учасницю Олімпіади в Токіо Еліс Манолову та виграла своє перше золото дорослого чемпіонату Європи. Ця перемога Ріжко викликала чергову хвилю емоцій не лише в збірній України, а й на стадіоні.

«Я  чотири дні діставалася з Херсону до Львова, потім ми пробули там три дні, тому що виїхати було непросто, і потім два тижні я разом з командою провела на зборах в Угорщині. – сказала Ріжко. Нам дуже допомогли  Асоціація спортивної боротьби та тренери збірної, які організували цю поїздку. В результаті в нас одразу дві золоті медалі».

Говорячи про свій фінал, українка зізналась, що не очікувала, що вона затисне Манолову.

«Я не очікувала, що так швидко притисну її, тому що фінал був важким, оскільки в моїй ваговій категорії велика конкуренція», — сказала вона. «Я сповнена  емоцій. І дуже пишаюсь, що у нас є такі тренери та дівчата, які приїхали сюди разом зі мною».

Чоловіки вирішили не залишати країну в такий складний момент, тому збірну супроводжують старші титуловані борчині:  чемпіонки світу 2014 року Юлія Ткач, призерка Токіо Ірина Коляденко, Тетяна Кіт  та Оксана Лівач. Оскільки в команді також є молоді борці, старші борчині мали подбати про молодших.

«Мені довелося відволікати  молодших дівчат, щоб вони не думали про те, що відбувається в нашій рідній країні, – сказав Лівач. – Всім довелось чимало пережити всі емоційні хвилювання звичайно позначались на тренуваннях та заважали зосередитись».

Але українські дівчата змогли на мить відволіктися від важких думок у мить, коли відбувалась церемонія нагороження найсильніших команд Європи.

«Коли піднявся прапор України, я могла думати лише про те, що зробили дівчата, щоб дістатися сюди, – сказала Юлія Ткач. – Друге місце все одно для нас перше».