Чемпіонка Європи з боротьби Аліна Грушина-Акобія розповіла про шлях до золотої медалі.

«Я вже звичайно трішки відійшла, але я до сих пір не можу повірити, що я зробила, що я стала чемпіонкою Європи серед дорослих. Це перша така медаль важлива, надважлива, у моїй спортивній кар’єрі, бо срібло та бронза серед дорослих вже було, а золото чемпіона Європи у мене вперше. Звичайно я дуже рада і емоції ці будуть дуже надовго.

Такої важкої підготовки ще не було. Я навіть не знаю чи це можна так назвати, чи це взагалі була підготовка, то му що ми не мали змоги. В Україні почалася війна і ми в першу чергу думали тільки про те, як зберегти своє життя та життя своїх рідних. Ніхто навіть не думав, що ми можемо поїхати на чемпіонат Європи. Було зрозуміло, що це зараз не саме важливе.

Я думаю, що наша збірна вже втратила надію, що ми кудись поїдемо. Було дуже складно, бомбили всю нашу країну, ми ховалися де могли. Перший час спали в підвалах –  це я особисто зі своєю сім’єю пройшла. Наші рідні досі не можуть вибратись з окупованих територій. Це було дуже складно морально та фізично.

Пройшло трішки часу і Асоціація спортивної боротьби України, наша збірна вирішили, що ми не маємо пропускати це. Що ми сильні, що ми зможемо і ми маємо їхати та виборювати медалі, забирати своє. Ми тренувалися, працювали роками. Весь цей час ми йшли до цього, і ми не можемо просто так опустити руки і це втрачати. Це був дуже важкий крок для всіх нас.

Я навіть не думала, що це можливо, бо ми не тренувалися, у нас не було підготовки і ми були просто зневірені, що ми можемо. У нас пропала надія і віра у результат. У нас навіть не було речей для тренування, у нас не було форми для змагань, у нас не було нічого. У нас була тільки віра, надія, наш характер. Ми не мали нічого. Я дуже вдячна всім людям, які на моєму шляху допомогли, їх було дуже багато, вони допомогли чим змогли. Дуже дякую всім дівчатам, всій нашій збірній – ми були командою, як ніколи. Ми один одному допомагали у всьому просто.

Я вже давно беру участь у таких дорослих серйозних змаганнях, але сьогодні я відчула, що я можу боротися на рівні і навіть бути сильнішою. Сьогодні я довела, що так і є.

Я хочу присвятити свою перемогу всій Україні, всім нашим захисникам, які нас захищають кожен день і, звичайно, своїй родині, яка завжди поруч зі мною.

Хочу висловити велику подяку своїй подрузі Ірі Коляденко, яка весь цей час була поруч, вселяла в. мене надію та віру кожен день. Я дуже прислухалась до неї, для мене її підтримка була надважливою. Іро, я тобі дуже дякую з все, зо ти для мене зробила», – сказала Грушина-Акобія.