Ексклюзивний коментар лідерки збірної України з вільної боротьби для Суспільне Спорт.
Українка Оксана Лівач втретє за кар’єру стала чемпіонкою Європи з вільної боротьби, вигравши “золото” вагової категорії до 50 кг в албанській Тирані.
Лівач розпочала чемпіонат Європи із сутички проти швейцарки Свені Джунго (12:1), а у півфіналі впевнено перемогла бронзову призерку чемпіонату світу-2025, “нейтральну” Єлізавету Смірнову (6:2). Двох перемог вистачило, щоб відібратися у вирішальний двобій за “золото”.
У фінальній сутичці українка здолала бронзову призерку чемпіонату світу-2025, туркеню Евін Демірхан — розгромила її з рахунком 11:0 та принесла Україні першу перемогу на континентальній першості.
“Зазвичай у нас більшість спортсменок скидають вагу, аби бути в меншій ваговій категорій. Тобто вони трохи більші [та], коли скидують, можуть бути більшими за суперниць. Тому я не планую жодним чином змінювати вагову категорію, вона завжди була моя і залишиться такою надалі”.
Як пройшла підготовка до сезону під час міжсезоння:
“Взагалі підготовка пройшла чудово. Більшість тренувальних зборів ми проводили в Києві, в Конча-Заспі. Попередньо провели три тренувальні збори зі збірною, також мала індивідуальну підготовку в себе вдома. Можна сказати, що такий сезон почався вже навіть після чемпіонату світу 2025 року восени”.
“У принципі, завжди так: коли змагання закінчуються, наступає вже інший етап — і готуєшся вже до інших змагань. Вже інші цілі, інший напрямок. Підготовка така плідна була десь три місяці”.
Яка головна ціль на сезон:
“Одна з цілей вже виконана — виграла чемпіонат Європи. Наступна ціль — звичайно, це ЧС-2026. Не хочу загадувати якихось амбітних [задач], хочеться підкорити чемпіонат світу, але будемо поступово готуватися до цього, робити все можливе від себе”.
Про нову систему відбору на ОІ-2028:
“Буде цікаво. Думаю, буде складніший етап відбору, ніж на попередні Ігри, тому що ця система включає в себе рейтингові очки. З наступного року нам потрібно буде їздити на всі рейтингові турніри, також виступати добре на континентальній, світовій першостях, аби отримати максимум у рейтингу”.
“І також буде ще європейський турнір — [для тих], хто не потрапляє у рейтинг, і світовий. Правила жорсткіші, але будемо їздити, змагатися, боротися і виборювати необхідні нам рейтингові очки”.
Чи готова обміняти медалі чемпіонатів Європи на олімпійське “золото”?
“Мабуть, олімпійська медаль ні з чим не зрівняється. Це нагорода зовсім іншого ґатунку, зовсім іншого рівня. Це зовсім інші змагання — не порівняти ані з чемпіонатами Європи, ані з чемпіонатом світу”.
“Але буває так, що інколи чемпіонати світу бувають складнішими в турнірній сітці, ніж сама Олімпіада. На Ігри відбираються, звісно, найсильніші, але так буває — зірки складаються, мабуть, — що прокидаєшся і це твій день зірковий. По-різному буває”.
“Не можу сказати. Я вірю, що в кожного є своя персональна історія, кожен іде своїм шляхом. У кого як виходить — головне, що ми виборюємо ці медалі для нашої України, ми здіймаємо наш прапор на міжнародній арені. Ми любимо нашу країну, тому це, напевно, найважливіше”.
Про подальші плани:
“Далі поступово будемо підходити до міжнародних турнірів. Я не знаю, що це буде — напевно, також рейтингова серія. І чемпіонат світу. Наш вид спорту не включає, на жаль, у себе багато турнірів. Ми можемо виступати максимум на чотирьох-п’ятьох стартах на рік, тому що складна підготовка, виснажливі змагання й сутички напружені. Зараз провела перший турнір цього року. Напевно, ще один турнір — і чемпіонат світу. А там вже будемо бачити, як далі”.
“У нас постійно тренувальні збори. Дуже гарна команда жіноча, багато спарингів — це також дуже важливо для нашого виду спорту. Добре, що збори проводяться, що виділяється фінансування і ми маємо можливість якісно проводити тренувальний процес”.
“Наразі можу сказати, що я насолоджуюся кожним моментом, проведеним у своїй спортивній кар’єрі. Пройшла вже два олімпійських цикли, дві Олімпіади. Це неймовірні емоції, неймовірний шлях. Я пишаюся тим, що я це все пройшла і маю вже певний досвід, що можу ділитися ним із молодшим поколінням. Сподіваюся, вони дивляться, надихаються. Для мене це також важливо — я тішуся, коли діти мають, на кого рівнятися”.