Сьогодні, 8 серпня, на Олімпійських іграх в Парижі-2024 борчині розпочали змагання у ваговій категорії до 57кг. Вражаючим камбеком дебютувала на Іграх українка Аліна Грушина, яка, нагадаємо, через травму не змогла виступити в Токіо-2020.

Поступаючись на паризькому килимі у першій сутичці 5:13, вона зуміла на останніх секундах вирвати перемогу 16:13 у бронзової медалістки чемпіонату світу-2022 й останнього чемпіонату Європи Ангеліни Лисак з Польщі. В 1/4 фіналу 25-річна спортсменка з Київщини поступилася (4:7) американці Хелен Маруліс — олімпійській чемпіонці Ріо-2016 та бронзовій медалістці Токіо-2020. На жаль, американка не змогла пройти до фіналу, тому в шансу на втіху Аліна не отримала.

«Це мали би бути мої другі Олімпійські ігри, — такими були перші слова Аліни Грушиної-Акобії в розмові з пресслужбою НОК України. — Якби я виступила в Токіо, то досвід був би більший, але, на жаль, я не змогла. Хоча я завжди кажу, що не потрібно говорити «на жаль», бо все на краще. Можливо, якби я взяла участь в Олімпіаді-2020, мене вже тут не було б. Але я зараз тут, в Парижі, і я подолала дуже нелегкий шлях для цього. Я щаслива, що дісталася Олімпіади. Не кожному спортсмену це до снаги. І тому усі, хто тут виступає, це дуже сильні люди. Атмосфера тут чудова, я в захваті від всього, що відбувається. Виходити на килим, представляти Україну — це просто неймовірно для мене».

Аліна Грушина-Акобія пояснила, чому у другій сутичці їй не вдалося зробити те, що в першій і таки вийти до півфіналу Олімпіади:

«Я змогла відігратися у першій сутичці, було велике бажання до перемоги, але я не встигла відійти до чвертьфіналу. Розумію, що маю налаштовуватись на наступну сутичку, але тіло взагалі, не готове. Відчувала себе пустою в середині, не зарядженою на боротьбу. Це була не та Аліна, яку я хотіла бачити тут на Олімпійських іграх. Я знаю, що я можу боротися, я неодноразово за свою кар’єру перемагала титулованих спортсменів.

Зараз мені особливо прикро перед президентом Національного олімпійського комітету Вадимом Марковичем Гутцайтом. Я дуже хотіла виграти тут і своєю медаллю подякувати йому. Він завжди вірив в мене, він завжди мене підтримував після моїх поразок. І для мене це була мотивація не зупинятись. Коли був перший ліцензійний турнір, і я віддала свою ліцензію за 30 секунд до кінця сутички, він мені написав. І це допомогло мені зрозуміти, що я не маю права впадати у розпач, що повинна швидко вставати на ноги і готуватися до другого відбору».

Українська борчиня також відзначила, що на головному старті чотириріччя особливу роль відіграє психологія:

«Кожна збірна підводить своїх спортсменів у максимальній формі до Ігор. Тому дуже важливо, як ти налаштований. Я завжди добре готова функціонально, фізично, але психологія в моїй кар’єрі — це мінус. Знаєте, в кожного спортсмена є якісь свої недоліки. І це один з моїх недоліків. Кажуть, що Олімпіада —це психологічний тест, але я його не пройшла. Кожен день вдома я говорила собі про це, що потрібно вірити, що буде боротьба до останнього бала, до останньої секунди. Але сюди приїхали найкращі, і все одно має хтось має перемогти. Шкода, що сьогодні це була не я, але я дуже щаслива і дякую Богу, що я тут і проходжу цей шлях, який залишиться в моїй пам’яті назавжди».

Дякуємо Аліні за Волю до Перемоги!

Джерело: НОК України