Молода борчиня успішно виступила на дорослому чемпіонаті Європи та розповіла Суспільному про свої враження.

“Коли я їхала, то насамперед пообіцяла своїй маленькій сестричці, що приїду з медаллю, — розповідає Єфремова в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт. — З якою саме — не сказала, але що вона точно буде. Вона дуже хотіла медальку, щоб з нею погратися. І я їхала із настроєм, що повинна бути у фіналі; була впевнена в цьому. Знала, що буде важко, але ніколи не здаюся — просто йду далі, як би не було важко. Сказала собі: помру, але заберу цю медаль і поїду додому”.

Боротьбою Єфремова займається із самого дитинства — завдячує у цьому “спортивній” родині. Зокрема батькові, який є тренером з боротьби та був присутній на тріумфальному для неї чемпіонаті Європи.

“Займаюся вже 15 років — з чотирьох років. У мене батько і дядько — тренери, мама тренерка — родина тренерів. Дідусь п’ятиборством займався, лише бабуся нічим таким не займалася. Я сама пішла у [боротьбу]. Бачила, як мій батько займається, тренує дітей. Мене саму туди тягнуло і якось затягнуло, що я з чотирьох років на килимі боролася, робила вправи, вчилася”.

До Євро-2026 Єфремова не мала навіть досвіду виступів на молодіжному чемпіонаті Європи, що проводиться у категорії до 23 років. За її словами, сумніви щодо її участі у дорослому турнірі були у багатьох, проте у підсумку тренерський штаб вирішив їй довіритися та включити до складу на турнір.

“Звісно, були сумніви у багатьох людей, бо дуже молода дівчинка їде на такі змагання дуже серйозні та відповідальні. Але найголовніше було в себе у голові поставити, вирішити, що я можу в себе повірити — і все, воно саме пішло. Я не боялася нічого, просто знала, що треба йти далі. Що буде важко, але треба”.
На дорослому чемпіонаті Єфремова одразу зіштовхнулася з відчутною різницею: окрім досвіду суперниць відзначила “тактичний” характер самої боротьби, що суттєво відрізняється від молодіжного рівня. “У молодіжній боротьбі дівчата більш ризиковані: можуть ризикнути, щось зробити. А у дорослій більш тактична йде боротьба, ніхто нікуди не поспішає: взяли два бали — відстояли; потім ще два бали”.

“У «молодіжці» якомога швидше вони [прагнуть] набрати бали — це я так просто бачу, спостерігала, коли чемпіонат U23 був. Дівчата хотіли швидше закінчити сутичку, а вже коли на дорослому чемпіонаті була, то там вже тактика [на першому місці] має бути. Поспішати у жодному разі не можна було”.

Найбільш “відповідальними” на чемпіонаті Європи Єфремова називає сутички проти “нейтральних” суперниць. Проти однієї з них українка боролася за вихід у фінал, перш ніж у сутичці за “золото” здолати чинну чемпіонку Європи з Греції Марію Преволаракі.

“Насамперед я боролася для своєї країни, за свою країну. В мене були дві сутички з «нейтральними» спортсменками — я знала, що не мала права програвати, що повинна лише виграти”.
“Стала чемпіонкою дорослого Євро у 19 років? Це незабутні емоції. Це дорослий чемпіонат. Дуже все було відповідально — все ж боролися досвідченіші спортсменки, ніж я. Але так сталося, що ми їх побороли. Емоції зашкалюють прям дуже сильно, максимально. Мені досі не віриться, що я стала чемпіонкою Європи серед дорослих”.

Надалі у планах Єфремової — виступ ще на юніорському чемпіонаті Європи. Після цього ж борчиня має намір зосередитися на дорослих змаганнях, серед амбітних планів — відбір на Олімпійські ігри.

“Зараз у мене в планах поїхати на чемпіонат Європи U20 — це мій останній рік [у цій віковій категорії]. І потім готуватися до чемпіонату світу дорослого. Будемо готуватися йти далі”.

“Чи є у планах Олімпіада? Звісно. Це моя мрія дитинства — і не лише моя, але й моїх батьків. Хочеться взяти золоту медаль, оскільки ніхто навіть у 53 кг вже давно не відбирався на Олімпіаду. Наскільки я знаю, у 53 кг я першою стала — і вже років 10, може, не було золотої медалі в цій ваговій категорії. У планах, звісно, 2028-й [Ігри у Лос-Анджелесі], але якщо щось піде не за планом, буду готуватися на 2032-й”.

Джерело: https://suspilne.media/